Cuentos en ucraniano para nivel B2

Зав'язуючи в хустинку зароблені за хуру гроші, хурщик Антін обернувся до монопольщика. — Василію Йвановичу, чи не знайдеться у вас якоїсь газетки або книжки? — запитав він.

Mientras anudaba en un pañuelo el dinero ganado por el transporte, el carretero Antín se volvió hacia el tabernero. —Vasyl Ivanovych, ¿no tendrá usted algún periódico o libro? —preguntó.

Того ранку гуси ще нічого не підозрювали.

Aquella mañana los gansos todavía no sospechaban nada.

Я не можу слухати сумної музики.

No puedo escuchar música triste.

Відколи люди пам'ятали Івана Дідуха господарем, мав він тільки одного коня й невеликий візок — оце й усе майно.

Desde que la gente recordaba a Iván Diduj como amo de la casa, tuvo solo un caballo y un carro pequeño — eso era todo su patrimonio.

Миколка, Прокопів син, був хлопчик на диво лагідний, бо тихий, сором'язливий і м'якенький, наче дівчинка.

Mikolka, el hijo de Prokop, era un niño asombrosamente dócil: callado, tímido y suave como una niña.

Дівчинку звали Наталею, і була вона зовсім маленька — лиш сім років.

La niña se llamaba Natalia y era muy pequeña: apenas siete años.

Лишалося спакувати валізи — ще одне з тих незліченних «треба», що так мене вимучили й відібрали сон.

Quedaba hacer las maletas — uno más de aquellos incontables «hay que» que tanto me habían agotado y me habían robado el sueño.

Почнімо з одного глухого слова: Гапка, бо воно звучить тьмяно, як камінець у піску.

Empecemos con una palabra opaca: Hapka, porque suena apagada, como una piedrecilla en la arena.

Спи, Пилипку!

«Duerme, Filipo.»

Хто хоч раз побачив Україну, той її вже не забуде.

Quien haya visto Ucrania una sola vez, no la olvidará jamás.

Федька знала вся вулиця, бо де бешкет — там і він.

Todo el vecindario conocía a Fedko, porque donde había jaleo, allí estaba él.

Коли б я могла вибирати, де проводити дні, то виміняла б будь-яку кімнату на місце під скелею, де хвилі накочуються одна за одною і горизонт стоїть чистою межею між водою й небом.

Si pudiera elegir dónde pasar mis días, cambiaría cualquier habitación por un lugar bajo los acantilados, donde las olas se suceden una tras otra y el horizonte traza una línea limpia entre el agua y el cielo.