Ukrainian short stories for B2 learners

Зав'язуючи в хустинку зароблені за хуру гроші, хурщик Антін обернувся до монопольщика. — Василію Йвановичу, чи не знайдеться у вас якоїсь газетки або книжки? — запитав він.

Tying the money he had earned for the haul into a handkerchief, the carter Antin turned to the tavern keeper. "Vasyl Ivanovych, might you have a newspaper or a book?" he asked.

Того ранку гуси ще нічого не підозрювали.

That morning the geese still suspected nothing.

Я не можу слухати сумної музики.

I cannot listen to sad music.

Відколи люди пам'ятали Івана Дідуха господарем, мав він тільки одного коня й невеликий візок — оце й усе майно.

For as long as people could remember Ivan Didukh as a householder, he had only one horse and a small cart — that was the whole of his property.

Миколка, Прокопів син, був хлопчик на диво лагідний, бо тихий, сором'язливий і м'якенький, наче дівчинка.

Mykola, Prokip's son, was a remarkably gentle boy — quiet, shy, and soft-natured, almost like a little girl.

Дівчинку звали Наталею, і була вона зовсім маленька — лиш сім років.

The girl's name was Natalya, and she was very small — only seven years old.

Лишалося спакувати валізи — ще одне з тих незліченних «треба», що так мене вимучили й відібрали сон.

There was still the packing of the bags to be done — yet one more of those countless "musts" that had worn me out so and stolen my sleep.

Почнімо з одного глухого слова: Гапка, бо воно звучить тьмяно, як камінець у піску.

Let us begin with a single dull word: Hapka, for it sounds murky, like a pebble in sand.

Спи, Пилипку!

Sleep, Pylypko!

Хто хоч раз побачив Україну, той її вже не забуде.

Anyone who has seen Ukraine even once will never forget it.

Федька знала вся вулиця, бо де бешкет — там і він.

Everyone on the street knew Fedko, because wherever there was trouble, there he was.

Коли б я могла вибирати, де проводити дні, то виміняла б будь-яку кімнату на місце під скелею, де хвилі накочуються одна за одною і горизонт стоїть чистою межею між водою й небом.

If I could choose where to spend my days, I would trade any room for a spot beneath the cliffs, where waves roll in one after another and the horizon stands as a clean boundary between water and sky.